Симулякри та симуляція. Жан Бодрійяр

Безсумнівно, симулякр є однією з основних категорій постмодерністської філософії. Концепція симулякра пов'язана насамперед з ім'ям найвизначнішого французького філософа Жана Бодрійяра (1929-2007), на думку якого, епоха постмодернізму є ніщо інше, як ера тотальної симуляції.

Усі процеси симуляції відбуваються в так званому просторі симуляції, образний опис якого філософ дає в книжці «Спокуса» (1979р.), написаній через кілька років після твору «Символічний обмін і смерть» (1976р.). У симулятивному просторі гіперреальності ефект реальності імітується і перебільшується, створюючи враження, що всі предмети, повітря, освітлення існують насправді. «У цього таємничого світла немає джерела, у косому падінні його променів немає вже нічого реального, воно як водна гладь без глибини... Речі тут давно втратили свою тінь (свою речовість)» /Соблазн/. Найповніше характеристики простору гіперреальності, а також самої ери симуляції, розкриває філософ у книжці «Симулякри і симуляція», що вийшла 1981 року.